Історія аерографії
Історія аерографії багатогранна та неоднозначна. Прийнято вважати,що цей напрямок в мистецтві виник лише у XIX ст. Але для себе можна відзначити, що фундаментальні прийоми аєрографіі були використані ще у давнину, понад 10 тис.років тому. Прикладом цього є знахідки в печері Пеш-Мерль у Франції..jpg)
Малюнки були виконані у двох стилях – відбитки фарб з руки та опиленням контуру руки фарбою. Саме опилення є початковими кроками в техніці Airbrushing та Art-Sprey, використання руки в якості шаблону та робота з силуетом. Авжеж, на той час це не був такий особливий напрямок в мистецтві, та і мистецтво, мабуть, мало зовсім інше значення.
Традиційно вважається, що початком становлення сучасної аерографії є винахід Ернера Пілера . У 1879 році в штаті Айова (USA) ювелір Ернер Пілер створив прилад для різноманітних художніх цілей. Завдяки ложці, голки швейної машини, паяльних труб і дерев’яних брусків був зібраний новий художній прилад. З’єднавши його зі своїм вже запатентованим компресором, Пілер назвав свій прилад «розпилювач фарби».
(1).jpg)
У 1882 році компанія Charles and Liberty Walkup викупили права на цей винахід за 700$. В цьому ж році Фотографічна компанія придбала 63 «розпилювача фарби». Вже в 1884 році була зареєстрована в Рокфорді Airbrush Manufacturing Company.
Але у 1893 році Чарльз Бердик, британський художник-аквареліст, удосконалив і модифікував існуючий airbrush, зробивши його більш легким та схожим на ручку. В цьому ж році Чарльзом Бердиком була заснована компанія Fauntin Brush. Вважається, що саме він зареєстрував перший патент на прилад Airbrush близький до того, що ми використовуємо сьогодні.
Мало хто знає, але пістолети для фарбування авто були зроблені на основі аерографів. У 1888 році почалась історія американської компанії DeVilbiss. В місті Толедо штата Огайо (USA) лікар Ален Девілбіс створив перший пулівізатор для медичних цілей. Цим приладом він робив промивання ротової порожнини при запаленні своїм пацієнтам.
Цікавим фактом є те, що аерографи не мали успіху серед митців того часу. Англійська Королевська Академія мистецтв взагалі не визнавала акварелі Бердика, тому що робои були виконані «механічним способом» , при цьому не зважалось на бачення та майстерність художника.
Відомий засновник авангардного руху дадаїзма в америці Ман Рей був захоплений аерографією. Організувавши виставку в Парижі «Перший напиленний об'єкт» у 1918 році, він потерпів фіаско, заробив репутацію шахрая та злочинця, який девальвував живопис використанням механічної кисті. Не дивлячись на перешкоди, відсутність підтримки серед «іменитих митців того часу», академій та художніх школ, аерографія продовжувала розвиватись та вдосконалюватись.
Фотографи активно почали використовувати аерографи для ретуші та додавали кольори на чарно-білі фото. Справній бум в аерографії почався, коли за допомогою аерографа робились різноманітні постери, афіши, іллюстрації в журнали. Airbrushing активно почали використовувати для оформлення та декору.
На автомобілях цю техніку ще використовували мало. Першими зображеннями аерографом були лише номера кузовів на спортивних та гончіх авто. Потім почали прикрашати борти автівок логотипами, рекламами та завойованими трофеями. Наступним етапом «спортивної аерографії» були вже художні малюнки – різноманітні символи, стихії вогоню та води, тварини, що підкреслювали швидкість та індивідуальність авто. Вже в 40-х роках в Америці та Європі з’явились фірми, привітні сектори, ательє де пропонувались власникам авто малюнки різної складності реалістичного зображення.
Технологія Airbrush перетворила машини в живі картини, дивовижні панно, підкреслюючи своїми неймовірними засобами художньої виразності індивідуальність та ексклюзивність авто.
